Прекрасный вечер 13 апреля

Сегодня 13 апреля 2014 года и это один из важных дней для меня. Почему? Потому, что сегодня я выступала в караоке-ресторане "Amber" от вокальной школы. Меня пришел поддержать тот человек, с которым я меньше всего общаюсь (по времени, всего несколько месяцев). Это моя замечательная Танечка!!! Спасибо тебе за хороший вечер, за огромную поддержку, за цветы!!!! За все спасибо:)) Ты много значишь для меня! Этот день я запомню надолго... Спасибо всем, кто принимал в этом участие! Спасибо моим двум Татьянам: подруге и преподавателю по вокалу) как видно мне везет на это имя) берегите друзей!!!

    

Немного о себе и о том как я начинаю искать себя среди жизненного течения

Как много вы хотите достичь в этой жизни? Кем видите себя через 10 лет? Даже не через 10, через 5!!! Строили ли вы себе планы на будущее? Куча вопросов на которые я дам ответ по отношению к себе. Возможно в моей ситуации вы узнаете себя или не узнаете, но суть не в том. Знаете, после моего переезда в самый центр моей страны, в Киев, я поняла, что исполнила свою первую мечту: переехала в Киев, живу здесь и учусь. Не так уж и давно: 7 месяцев. Но с этим я поняла, что на этом мои мечты закончились... Или как бы это так назвать. Я поступила в институт журналистики на телеведущую при том, что я никогда не хотела, а уж тем более не мечтала стать хотя бы журналистом в отличии от моих одногруппников, которые мечтали об этом с самого детства. Мне нравится петь, я люблю это дело. Немного примитивное увлечение, но я люблю это. Журналистика мне просто нравится, но я чувствую, что чего-то достигну в этой сфере. Помимо моих чувств я знаю, что это все-равно пока не самое мое любимое занятие. Чтобы найти себя в этой жизни, я начала читать книги, которые до этого и в руки не брала, и что самое удивительное - мне это нравится!! Я полюбила читать книги, но не классику, к сожалению, мой внутренний мир не готов к таким моральным испытаниям:) Так вот, я начала заниматься вокалом в вокальной школе, потихоньку выступаю, начала заниматься в автошколе, в модельной школе... Может вдруг когда-нибудь стану моделью...:) наверное года с 2010 веду дневник, с тех пор как умерла моя бабушка. Этого человека я любила как своего лучшего друга и даже больше, поэтому после ее смерти я абсолютно закрылась от окружающего мира. Приходя домой, не верилось, что это происходит на самом деле и просто подкашивались ноги, я падала на пол и тихо рыдала, тосковала и винила себя. Такое состояние "закрытости" дало о себе знать уже после переезда в другой город. Я не пыталась найти себе друзей, не искала себе парня как это было раньше. Так случилось и с переездом в Киев. Я не стремлюсь находить друзей, с кем-то дружить и любить кого-то. У меня есть любимый человек, который остался в другом городе (надеюсь он все-таки переедет в Киев как и мечтает)... С момента, когда я начала заниматься дополнительными делами, больше общаться с людьми за счет этого и больше читать, я стала более открытой, более веселой, но не менее равнодушной. Моей на данный момент  "мечтой" является стать кем-то значимым для себя, для окружающих и не быть пустым местом пока в той сфере, которая мне нравится. Всего этого я хочу достичь! К чему веду: когда мы ничего не делаем, кроме обязательного (работы, универа), то мы потихоньку засыхаем, закрываемся от окружающих, у нас снижается самомнение и теряются цели. Мы просто плывем по течению. Так плыла и я, пока не психанула и не нагрузила себя курсами и тогда моя жизнь пошла на улучшение!!!! Находя себе занятия, мы избавляемся от комплексов, от закрытости, от всего того, что мешает нам чувствовать себя счастливыми!!! Это относится не к каждому, ведь есть люди, которые ловят кайф сидя дома в одиночестве. Поэтому, если вы чувствуете, что вам нужно что-то поменять в вашей жизни,  вы можете всегда начать следующую страницу в вашей жизни и тем самым изменить концовку:) не говорю о новой странице потому, что от прошлого никуда не деться и чтобы начать с чистого листа нужно родиться заново! Ищите себя в этой жизни, ищите ее смысл для самого себя, получайте удовольствие от новых знаний, общения и деятельности!) Делайте себя счастливыми всегда и не упускайте этот шанс как упустила я начиная с 2010 года и по конец 2013. Три года жизни просто испарились из сознания, я их даже просто с трудом могу вспомнить. Поэтому, прошу вас, не теряйте себя, ищите себя и не тратьте жизнь в пустую. Ведь мир не ждет и время не останавливается для нас, оно плавное перетекает в долгие годы, которые уже не вернуть. Любите, будьте любимы и цените то, что имеете, ведь всегда можно это потерять, а с этим заодно и себя.

Інформаційне життя України в рабстві

Як ми вже знаємо, останні пів року в Україні кояться дивовижні революційні речі, які мають свій сенс і наслідки. Завдяки цьому нам відкрили  очі на те, чого ми досі не помічали. Усі роки української незалежності Російська держава, яка жадібна до земель, а зокрема і до українських, розпочала війну. Як вирозумієте не військовим шляхом, а політичним та інформаційним шляхами. Тож, за двадцять років це дало про себе знати тільки зараз, коли президент Російської федерації зміг відвоювати АР Крим назад до Росії і жителі Криму були тільки «за». Варто задуматися, чому 95% кримчан проголосувало «за» приєднання до Росії і чому інші східні регіони прагнуть того ж?! А тому, що усі ці двадцять незалежних років Росія вела проти України інформаційну війну. Нагадаю, що інформаційна війна це - використання і управління інформацією з метою набуття конкурентоздатної переваги над супротивником. Інформаційна війна може включати в себе:·        
 збір тактичної інформації,

·         забезпечення безпеки власних інформаційних ресурсів,
·         поширення пропаганди або дезінформації, щоб деморалізувати військо та населення ворога,
·         підрив якості інформації супротивника і попередження можливості збору інформації супротивником.
Часто ІВ ведеться в комплексі з кібер- та психологічною війнами з метою ширшого охоплення цілей, із залученням радіоелектронної боротьби та мережевих технологій. Основним засобом ведення ІВ є інформаційна зброя.Отже, розуміємо що це таке. Такий метод з російського боку заключається в тому, що український народ перестав усвідомлювати й розрізняти де український мультик, а де російський, чи це російська зірка, чи українська, чи український той фільм, пісня, ТВ канал та інше. Фактично, російська інформаційна сфера тепер є спільна з українською, але це тільки для України. У Росії ж росіяни не дивляться українські фільми та мультики, бо вони навіть української мови не знають! Тож, можна зробити висновок, що українці є полоненими російської інформації та навіть культури. І це нав'язування робиться дуже легко і непомітно. І буде робитися далі. Як ні як, а Росія вважає Україну частиною своєї території і не сприймає нас, як окремий незалежний народ та державу. Сподіваюся, що наші кроки до позбавлення від «російського інформаційного рабства» не зупиняться лише на відключенні російських ТВ каналів і ми зможемо забезпечити справжню інформаційну безпеку в нашій країні, яка зараз знищена спільними зусиллями. 

Революція, тривалістю у 4 місяці

Революція, тривалістю у 4 місяці. Подія, яка перейшла межі правил людяності, законів та норм. Це подія, яка сколихнула увесь світ, нагадала українцям про забуті проблеми і відновила ворожнечу між західною та східною Україною.
Мітинг за встановлення союзу із ЄС , через неготовність тогочасної влади до євроінтеграції, переріс у всеукраїнський масштабний протест проти влади. Некомпетентність та розгубленість влади призвела до масових людських втрат як зі сторони протестуючих, так і зі сторони «Беркуту», руйнації міста та абсолютного безладу у країні. Кажучи про загиблих, варто наголосити, що майданівці йшли на майдан аби домогтися зміни влади, а спец загони «Беркут» аби не втратити роботу та прогодувати сім'ю. Не можна звинувачувати у масових смертях ані протестуючих, ані «Беркут», бо обидві сторони виявилися заручниками влади. Зміна влади та урахування народної точки зору є безпосередньою перемогою, але не ціною людських життів!
Що ми маємо зараз? Через не сприйняття нової влади у декількох регіонах України та АР Крим також розгорнулися масові протести та виявлення бажання піти до складу Росії. До Криму введені російські війська, мобілізована уся армія АР Крим , Луганської та Харківської областей. А усе заради чого?
На мою думку, люди втратили ціль до якої вони мають йти. Вони втратили розуміння ситуації в країні, вони не знають чого хочуть. Україна завжди була самостійною державою, вона століттями йшла до мети буди єдиною та незалежною і розділити країну на західну і східну частини це найнеадекватніше рішення з усіх, які приймалися за роки Незалежності. Розбіжності між західною та східною Україною можуть призвести до її розколу та федералізації.
Ми, українці, хотіли увійти до ЄС із гордо піднятою головою, з намірами змінитися у європейський бік, навчитися жити та сприймати людей, ситуації та непорозуміння із розумом, мудрістю та миром. Але тепер на нас дивиться Європа із жалобою, жалюгідністю та неготовністю. Проблема українців у тому, що їм ніхто не пояснював, що буде краще: Союз з Європою або Митний союз. Ми не маємо чіткого уявлення про те, що буде краще і тому не маємо спільної точки зору.
Тож, будемо сподіватися на мирне вирішення політичної ситуації у державі та знаходження взаєморозуміння між регіонами сходу та заходу. Ми мирний слов'янський народ і ми не маємо допустити розвалу тієї, нашої єдиної країни, що будувалася століттями і заради якої свої голови поклали тисячі героїв! Майбутнє країни у наших руках і саме ми робимо своє життя гідним та щасливим.